В пошуках досконалості.

Федерація Карате-До Сін-Сьобу

Розвиток карате в СРСР, якщо це можна назвати розвитком, почалося в 70-і роки XX століття. Через недостачу інформації про цей вид спорту карате розвивалася стихійно й не як система вдосконалювання особистості. Карате мало скоріше вид рукопашного бою з елементами таємничості й "секретів школи", які з'являлися на основі слухів і легенд про карате й про людей, що творять чудеса в бойових мистецтвах.


Через ряд політичних і соціальних проблем, що зложилися в Радянському Союзі, карате було заборонено й стало переслідуватися за законом. Але навіть за цей час, коли воно існувало, багато людей перейнялися його духом, філософією й технікою, які вони зуміли зібрати з різних джерел. Деякі з них продовжили свої заняття за кордоном, деякі перейшли на роботу в силові структури й збройні сили, а деякі пішли в підпілля, продовжуючи передавати свої знання, ховаючись у підвалах.

В 1989 році при Академії Наук СРСР був створений Центр вивчення східних єдиноборств, що очолили А. Зиневич і П. Кронов. Перед Центром ставилися такі завдання, як навчання інструкторів, проведення атестаційних семінарів, технічних зборів, наукове обґрунтування техніки карате, розробка теоретичної бази для підготовки інструкторів, створення методичної літератури як для інструкторів, так і для учнів, що вивчають східні єдиноборства. Велика увага приділялася виховній роботі з молоддю, що проводилася на основі традицій карате, східної філософії й релігії. Центром виявлялася більша допомога в створенні й становленні організацій, що культивують різні види східних єдиноборств. За час своєї роботи Центр об'єднав навколо себе велика кількість досвідчених інструкторів самих різних напрямків, почалася підготовка молодих інструкторів. Більшість інструкторів першої хвилі, що перебували доти в підпілля, удалося вивести звідти, давши їм відсутню інформацію й методичні наробітки. В 1989 р. при Центрі вивчення східних єдиноборств була створена Федерація каратэ-до Цунамі СРСР, що входила в Міжнародну Федерацію каратэ-до Цунамі, штаб-квартира якої перебувала у Варшаві (Польща), президент - Ришар Мюрат. Президентом ВФК "Цунамі" був вибраний В. Галан (м. Чернівці), віце-президентом - Г. Корзинкин (м. Москва). Споконвічно Федерація об'єднала 12 клубів, а згодом розрослася до 43 клубів на території практично всіх республік СРСР.

В 1991 році, коли почав розділятися Радянський Союз, 27 клубів Цунамі, клуби Годзю-рю, Джиу-джитсу, Шотокан об'єдналися й створили Міжнародну Федерацію каратэ-до Сін-Сьобу. Був розроблений Данкай. Основу Сін-Сьобу становить традиційний стиль Шотокан. Кожну групу стилів рукопашної боротьби обєднує техніка й термінологія. Але вивчаючи історію рукопашної бою, ми бачимо, що всі стилі й школи - це галузі одного дерева. Найкращого стилю не існує, кожний стиль гарний по-своєму, і тому, вибравши стиль для себе, ви не тільки почнете сходження до вершин бойової майстерності, але й відкриєте собі шлях до самопізнання й пізнання змісту свого життя. У цей час Федерація поєднує більше 80-ти клубів з Росії, України, Азербайджану, Молдови, Білорусі, Чехії, Вірменії, Німеччини, Прибалтики й інших країн.

Одним з таких людей був Валерій Галан, який, несучи службу у спеціальних підрозділах, отримав можливість тренуватися у провідних японських майстрів карате-до та джиу-джитсу. Маючи в своєму активі звання Майстра спорту СРСР по самбо та деяких інших спортивно-військових дисциплінах, Валерій Галан за доволі короткий час отримав репутацію жорсткого та непоступливого бійця.


Після завершення служби у спеціальних військах Валерій Галан повернувся до рідного міста Чернівці і розпочав роботу по створенню власної школи бойових мистецтв на підставі отриманих знань та бойового досвіду. Результатом його зусиль стало створення Міжнародної федерації карате-до „Сін-Сьобу”, яка в 1991 році об’єднала понад 80 клубів з різних куточків бувшого Радянського Союзу. Центром МФКД „Сін-Сьобу” стало м. Чернівці.

„Сін-Сьобу” (яп.-справжній дух боротьби) – це універсальний напрямок карате-до, який об’єднує кращі досягнення техніки різних шкіл бойових мистецтв і, таким чином, уникає одностороннього розвитку. Основу Сін-Сьобу складає традиційний стиль Шотокан. Також програма школи передбачає вивчення техніки джиу-джитсу, тактики та стратегії реального бою.

З моменту створення „Сін-Сьобу” місто Чернівці стає одним із найвпливовіших центрів вивчення карате на Україні. Велика кількість практикуючих на даний момент українських інструкторів стилю Шотокан, отримали значну частину своїх знань на семінарах та зборах, що проводилися МФКД „Сін-Сьобу”.

Одними з перших учнів Валерія Галана, які зробили свої початкові кроки у вивченні бойового мистецтва в новостворенній організації, стали Побуряний Павло, Келлер Віктор, Золотухін Станіслав, Білоскурський Андрій, Білоскурський Руслан, Дутчак Іван, Левчук Сергій.



В 1993 році Валерій Галан створює спортивну групу для підготовки достойного спортивного резерву для збірної команди федерації, відбір в яку здійснюється на конкурсній основі.

Великий внесок у розвиток Федерації внесли інструктори: Г. Корзінкін (м. Москва), П. Андрєєв (м. Стрежевой), М. Санаєв (м. Стрежевой), П. Шелпаков (м. Ногінск), П. Кронов (м. Москва), А. Зіневич (м. Москва), В. Гуляєв (м. Львів), В. Осокін (м. Владівосток), С. Лебедінець (м. Ростову-на-Дону), Ю. Кумейко (м. Пермь), Ю. Савин (м. Чернівці), М. Нипорко (м. Чернівці), А. Уманський (м. Чернівці), М. Колеша (Архангельська обл.), Г. Денісєнко (м. Чернівці), О. Куприянов (м. Нижній Новгород), А. Тарасенко (м. Кишинів), А. Березовський (м. Кишинів), В. Айвазов (м. Баку), М. Авсеюшкин (м. Могильов), Б. Барташевич (Білорусь), А. Бандурин (м. Кривій Ріг), М. Мамчур (Тернопіль), А. Тюрин (м. Одеса), В. Коржак (м. Кривій Ріг).

Як навчитися бути оптимістом

У наш час оптимізм - чи не єдиний спосіб прожити довге і щасливе життя. Адже ми живемо в епоху змін, і жити в такий час дуже непросто. У китайців найстрашнішим прокляттям було: "Щоб ти жив в епоху змін!". Так оcь, психологи стверджують, що з частими змінами краще всього справляються оптимісти. Та і Ви самі, напевно, чули про те, що оптимістам завжди легше живеться. Загалом, можна спробувати навчитися стати оптимістом, і в продовженні статті - декілька порад від професійних психологів на цю тему.

Природно, як останню інстанцію ці поради сприймати не варто, але слідувати деяким з них я б дуже рекомендував.

Прагніть уникати негативу

Відомий багатьом з нас Пол Стенлі, учасник групи KISS, говорить наступне: "Якщо ви хочете впасти духом, дізнатися щось погане - включіть новини. Якщо Ви хочете добре провести час - сходіть на концерт KISS". Не дивлячись на саморекламу, раціональне зерно в цій пораді є.

Психологи радять уникати джерел негативної інформації, якими можуть бути ті ж новини, або ваші знайомі - песимісти. Постарайтеся трохи менше часу витрачати на перегляд сумних новин, на читання тих сторінок газет або журналів, де розповідається про аварії, терористичні акти, епідемії і інше.

Повірте, такі новини не продовжать вам життя. Природно, я не радитиму слідувати старій приказці "менше знаєш - міцніше спиш", але, проте, в якійсь мірі вона справедлива".


Посміхайтеся частіше

Так-так, не дивлячись на часте повторення цієї поради, вона діє! Але тут варто зробити ремарку - реально працює тільки щира усмішка. Той оскал, який ви бачите на обличчі більшості голлівудських зірок, які знаходяться під прицілом об'єктивів фотоапаратів і кінокамер, усмішкою ніяк не назвеш.

Так ось, якщо навіть у вас поганий настрій, спробуйте посміхнутися просто так. Майже відразу Ви зауважите, як настрій, хоч і трошки, але покращав.


Вірте в позитивний результат

Замислюючи щось, вірте, що все закінчиться з позитивним результатом. Це досить поширена порада психологів, яка теж працює. Вірячи в те, що у вас все вийде, Ви настроюєте себе на досягнення результату. Якщо не вірити в свій власний план, то він і не спрацює, тому що Ви працюватимете над його здійсненням "як-небудь".

Є ще одна порада, яка служить відмінним доповненням до сказаного вище. Автор поради - Сократ. Так ось, він радив будь-якому мандрівникові, який повертається додому, приготуватися до того, що будинок спалений, а дружини і діти продані в рабство. Таким чином, коли людина повертається додому, і бачить будинок цілим, а дружин і дітей - здоровими, він радіє життю.

Цю пораду можна адаптувати до реалій сьогоднішнього дня таким чином: замислюючи щось, вірте в позитивний результат, але будьте готові до провалу. Ні, не повторюйте про себе "я невдаха", а просто приготуйте альтернативний план відходу на випадок поразки.

Вчіться позитивно мислити

Сила оптиміста зовсім не в тому, що він все бачить через рожеві окуляри. Ні, реальний оптимізм - це уміння мислити конструктивно і позитивно. Справжній оптиміст ніколи не почне пити і впадати у відчай, втративши роботу. Оптиміст, після хвилинної розгубленості, почне відразу ж шукати варіанти, які допоможуть йому знову "бути на коні".


Вірте в завтрашній день

Фрази типу "завтра наступить новий день" або "сонце знову зійде" дійсно щось означають для оптиміста.

Наприклад, безглуздо думати, що фінансові ринки завжди будуть " у дауні". Ні, це тимчасово, і завжди знайдеться спосіб відновити втрачене. Загалом і в цілому, оптиміста можна охарактеризувати фразою "все, що не вбиває нас, робить нас сильнішими". Повірте, це дійсно правда.

Відкриття філії СМК Сакура в м.Ланівці (фото)

Семінар по боротьбі

Для удосконалення борцівської техніки чланам СМК Сакура було проведено семінар по боротьбі. Протягом місяця під керівництвом Корнієнка Сергія Миколаєвича (доцента кафедри гімнастики та спортивних ігор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, майстра спорту з греко-римської боротьби) спортсмени удосконалювали елементи боротьби.

Bесняний авітаміноз атакує

Щоб з’ясувати, що таке весняний авітаміноз, треба конкретно визначитися з термінами. Авітаміноз – патологічний стан, обумовлений недостатністю вітамінів в організмі. Основні причини – недостатність надходження вітамінів з їжею, порушення їх засвоєння організмом, порушення утилізації вітамінів у тканинах. Гіповітаміноз – проміжний стан між здоров’ям і авітамінозом, пов’язаний з недостатнім вмістом вітамінів в організмі.
Авітаміноз – тяжке захворювання, при якому в організмі відбуваються дуже погані речі аж до смерті. Весною ж нас переслідує гіповітаміноз, який виникає при неправильному, нераціональному, якісно неповноцінному харчуванні і недостатньому надходженню вітамінів в організм.
Дефіцит вітамінів, пов’язаний з підвищеною потребою організму в них, спостерігається в людей певних професій (інтенсивні розумові навантаження, важка фізична праця), інфекціях, деяких фізіологічних захворюваннях (нервово-емоційна напруга, вагітність, "критичні" жіночі дні).
Велике значення при нестачі в організмі вітамінів має збалансоване харчування. Не можна сидіти на одній картоплі і макаронах. Без жирів і білка неможливе нормальне функціонування організму. Енергетична цінність однакової кількості м’яса у десять разів вища ніж рослинної їжі, а засвоюється воно легко, набагато легше рослинної їжі. Особливо це необхідно в умовах суворої зими.
Але без фруктів і овочів теж не можна. Саме в них знаходяться вітаміни у найбільш легкій формі засвоєння. Тільки треба пам’ятати, що весною, навіть у зимових сортах, вітаміни руйнуються. Ось тут і згодяться квашені помідори, огірки, капуста, варення, компоти, сухофрукти.
Проте не треба забувати, що вітаміни дуже капризні, отож їсти, а головне купувати, зберігати і готувати продукти, у яких є вітаміни, треба уміючи. У противному разі користі від них не буде.
Отже, щоб довше зберегти вітаміни:
Вибирайте міцні, тверді плоди. У переспілих і м’яких овочах і фруктах менше вітамінів.
Купуйте овочі і фрукти регулярно, не закуповуйте їх про запас, оскільки кількість вітамінів у зірваних плодах зменшується з кожною годиною.
Не залишайте фрукти чи овочі у воді – так вони швидше втрачають вітаміни.
Не гордуйте замороженими овочами і фруктами. Як правило їх заморожують невдовзі після збору. А овочі і фрукти, які ви купуєте на ринку чи в магазині, проходять дуже довгий шлях до прилавка. Не треба готувати овочі у великій кількості води. Готовка на пару чи у МХЧ – печі зберігає вітаміни і мінеральні речовини набагато довше.
Крупи по можливості використовуйте не дроблені – у них зберігається більше корисних речовин.
Запікайте м’ясо, рибу й овочі у фользі – так вони зберігають аромат і поживні речовини.
Дехто вважає, що готові овочеві страви можна довго зберігати на холоді. Помилкова думка. Багато з овочевих блюд і при низькій температурі швидко втрачають вітамін С. Наприклад, тушкована капуста через добу втрачає 90% цього вітаміну, а варена і нарізана картопля втрачає 40% вітаміну С вже через 4 години.
Дуже обережного ставлення вимагає одне з найцінніших джерел вітаміну С – квашена капуста. Вийнята з розсолу, вона вже через 3 години втрачає третину вітаміну С, а через 12 год – половину. Тому, якщо немає можливості зберігати капусту в розсолі, її треба негайно використати чи піддати тепловій обробці (відварити, потушкувати і т. п.). Заморожування капусти знижує вміст вітаміну С на 20-40%.
Почищену картоплю краще всьго тримати накритою вологою салфеткою, а не тримати у воді, оскільки при такому зберіганні у воду переходять цінні азотисті речовини і руйнується вітамін С.
При розморожуванні м’яса треба пам’ятати: чим повільнішим буде цей процес, тим менше втрачається м’ясного соку і поживних речовин (у тому числі і вітамінів). Краще всього розморожувати м’ясо у холодильнику, поклавши його в миску і накривши мокрою тканиною. Якщо м’ясо потрібно розморозити швидко, то його треба залишити при кімнатній температурі, але ні в якому разі не заливати водою.
У період авітамінозу вітаміни потрібні всякі: у пігулках, салатах, коктейлях. У кінці зими будь-яка вітамінна підтримка прекрасно відбивається не лише на здоров’ї і самопочутті, а й на обличчі. Ось деякі з коктейлів:
Фруктовий напій: сік одного лимона змішати із склянкою холодної води. Можна додати ложку меду. Напій заміняє повний сніданок.
Овочевий напій: нарізати біля 200 грамів різних овочів і варити їх у 0,5 л води, доки не стануть м’якими. Одержану суміш процідити, охолодити, налити у пляшку і поставити у холодильник. Кожного ранку бажано випивати по одній склянці такого соку ( не дуже холодного), при бажанні додати сіль і червоний перець.
Напій "Бадьорість": збити один жовток у склянці апельсинового соку. Випити треба одним духом.
Напій "Довголіття": розмішати півсклянки томатного соку із склянкою кислого молока, пити, смакуючи кожний ковток.
Вітамінний коктейль: у півсклянки води видавити сік двох лимонів і одного апельсина, додати дві ложки меду і густо посипати тертим мигдалем. Особливо смачний цей коктейль холодним.
При весняному авітамінозі треба багато споживати вершкового масла, молока, житнього хліба, бобових, волоських горіхів, вівсяної муки, м’яса, риби, печінки, цитрусових, чорної смородини, солодкого перцю, ківі.
При дотриманні цих порад у вас буде прекрасний настрій, бажання відчувати весняний ритм життя і, звичайно, бажання кохати.

ЦІЛЮЩІ ВЛАСТИВОСТІ ОВОЧІВ ТА ФРУКТІВ

Харчові рослини значною мірою забезпечують організм людини мінеральними речовинами — солями калію, магнію, фосфору та заліза.
Підвищена потреба в калії виникає при деяких захворюваннях серцево-судинної системи, нирок та ін. Калій визначає сечогінну (діуретичну) дію рослин. Особливо багаті на калій фрукти та ягоди: урюк, курага, чорнослив, родзинки, персики, фініки, а також чорна смородина, банани, кизил, ананаси, абрикоси, з овочів — картопля, різні види капусти, зелень петрушки, пастернаку, кропу.
Харчові рослини — важливе джерело заліза, яке є складовою гемоглобіну крові та дихальних ферментів.

Багаті на залізо яблука, дині, шипшина, чорниці, персики, шовковиці (білі, а особливо чорні), журавлина, аґрус, червона та чорна смородина, виноград, черешні, абрикоси, інжир, кизил, айва, хурма, сливи, з овочів — хрін, столовий буряк, петрушка, помідори. Всі ці рослини допоможуть позбутися недокрів'я.
Доцільним є введення в раціон тих харчових рослин, які містять у собі кальцій і фосфор (основні елементи зубів та кісток). Кальцію доволі багато в хурмі та таких овочах, як буряк, зелень петрушки та кропу, хрін, селера. Засвоєнню кальцію, що міститься в деяких фруктах та овочах, заважає наявність у них щавлевої кислоти. Ось чому рослини, багаті на щавлеву кислоту, не можна вважати джерелом солей кальцію для організму людини.
Фосфор міститься в гречці, зеленому горосі, зелені петрушки, хріні, часнику, сушених фруктах. Більшість харчових рослин багата на солі магнію (банани, чорна смородина). Вони ж, як і овочі (горох, квасоля, зелень петрушки, брюссельська капуста), є допоміжними постачальниками цього елемента в організм людини. Магній активізує фосфорний обмін, знижує кров'яний тиск і бере участь у виведенні холестерину. Рослини, що містять у собі магній, повинні постійно бути у раціоні людей, що хворіють на гіпертонію та атеросклероз.
Харчові рослини — джерело багатьох мікроелементів: міді, марганцю, цинку, кобальту, йоду та ін. Мідь відіграє важливу роль під час процесів кровотворення. З недостатністю її в організмі часто пов'язане недокрів'я в дітей. Мідь міститься в сушених яблуках та грушах, вишнях, а марганець в яблуках та сливах, з овочів ці мікроелементи переважають у бобових, картоплі, буряку, кабачках.
Більшість харчових рослин вміщують ефірні олії, які надають їм своєрідного смаку та аромату. Овочі та фрукти, багаті на ефірні олії, найчастіше використовуються у вигляді закусок та приправ. Вони покращують апетит, тому доцільніше використовувати їх при неврозах, які супроводжуються виснаженням та відсутністю апетиту. Але при деяких захворюваннях (виразці шлунку та дванадцятипалої кишки, гастриті, холециститі, ентериті, коліті, гепатиті та гострих нефритах) необхідно вилучити із дієти хворого овочі та фрукти, багаті на ці олії.
Рослини, що надають їжі аромату та гіркоти, цінувалися в усі часи та в усіх народів. Давня приказка говорить: "Від їжі без прянощів немає ні користі, ні радості". Одноманітна, позбавлена смаку їжа призводить до зниження апетиту та розладу травлення. З глибини віків дійшла до нас звичка використання таких пряних овочів, як цибуля, часник, хрін, кріп, селера та ін. Правильне застосування таких рослин у харчовому раціоні сприяє нормалізації обмінних процесів і є досить ефективним профілактичним та лікувальним засобом.
Не менш важливу роль відіграють рослини в дієтичному харчуванні. Знаючи корисні речовини, які містять ті або інші рослини та при яких захворюваннях їх доцільно використовувати, можна регулювати надходження відповідних біологічно активних речовин в організм, покращуючи тим самим самопочуття та навіть виліковуючи себе від багатьох хвороб.
Більшість фруктів та овочів має органічні кислоти (яблучну, лимонну, щавлеву, бензойну та ін.). Рослини, що мають у своєму складі щавлеву кислоту (інжир, щавель, ревінь та ін.), протипоказані при ок-салурії, але ж більшість плодів та ягід сприяють виведенню щавлевої кислоти з організму. Це, перш за все, яблука, груші, айва, кизил, листя чорної смородини, листя винограду (у вигляді настоїв). Бензойна кислота, що міститься в брусниці та журавлині, має антисептичні властивості. Від кількості органічних кислот залежить загальна кислотність фруктів та їх соків. На смак плодів впливає не тільки кількість органічних кислот, а й вміст у них певних видів цукрів та дубильних речовин, а також їх сполук.
Включення в харчовий раціон овочів та фруктів, багатих на органічні кислоти (лимон, смородина, журавли-
слива, горобина), сприяє нормальному травленню.
В'яжучий, терпкий смак деяких плодів (хурми, айви, кизилу, груші, горобини) залежить від дубильних речовин, що містяться в них. Найбільш відомим є танін, що позитивно діє на кишечник при проносах. З цією метою плоди, багаті на танін (наприклад, чорниці), найкраще їсти натщесерце, що забезпечить найбільший ефект.
Майже всі свіжі фрукти містять невелику кількість вуглеводів (до 10%). Більшість їх знаходиться в легкозасвоюваній формі (у вигляді моно- та дисахаридів: глюкози, фруктози, сахарози). Вони спричиняють солодкий смак плодів. Багаті на цукор виноград, хурма, банани, інжир, ананаси, абрикоси, шовковиці та ін.
Більшість плодів має у своєму складі полісахариди, крохмаль, інулін, клітковину, пектин. Крохмаль та інулін легко гідролізуються в шлунково-кишковому тракті та утворюють гарно засвоювані цукри, глюкозу та фруктозу.
Соки шлунково-кишкового тракту майже не перетравлюють клітковину. її головна роль — подразнення механорецепторів, що знаходяться в стінках кишково-шлункового тракту і впливають на моторну та секреторну діяльність органів травлення. Використання в їжу фруктів, багатих на клітковину, сприяє виведенню з організму холестерину.
Плоди, що містять велику кількість пектинових речовин, виконують детоксикуючу дію (яблука, сливи, журавлина, лимон).
Давня медицина України, Індії, Тибету, Єгипту, Китаю здавна рекомендувала для профілактики пухлин, а також хворим, що мають такі захворювання, використовувати в їжу якомога більше моркви, цибулі, часнику, редьки, хріну, червоного перцю, червоної капусти, петрушки, шпинату, буряку, салату, щавлю, селери. Всі вони багаті на провітамін А, який, перетворюючись в організмі на вітамін А, затримує ріст пухлин.
При цукровому діабеті рекомендується вводити в харчовий раціон капусту, салат, огірки, помідори, цибулю, буряк, лимони, кмин, редьку, гірчицю та зменшувати використання рослин, що містять багато крохмалю та цукрів.
При серцевих захворюваннях особливо корисні рослини, що містять велику кількість солей калію, глюкози і фруктози (картопля, чорна смородина, абрикоси, виноград та ін.).
При атеросклерозі, що супроводжується порушенням обміну речовин та відкладенням холестерину, необхідними є рослинні продукти, що мають у своєму складі вітамін С, а також зелена петрушка, м'ята, меліса та лаванда.
Рослинна їжа (особливо свіжі соки) впливає на вироблення шлункового соку. Тому в період загострення таких хвороб, як виразка шлунку та гастрити із підвищеною секрецією, необхідно обмежити вживання свіжих плодових соків, особливо кислих. Навпаки, при гастритах із зниженою секрецією шлункового соку овочі, плодові соки і такі прянощі, як зелень петрушки, полин, меліса, лаванда є надзвичайно корисними. При гастритах також бажано обмежити вживання рослинної їжі, яка викликає механічне та хімічне подразнення слизової оболонки шлунку (редька, квасоля). При гострому коліті, а також під час загострення його хронічної форми, не можна вживати свіжі овочі, фрукти та ягоди. Вони прискорюють просування їжі по кишечнику та викликають подразнення його стінок.
Рослинна їжа сприяє регулярному випорожненню кишечника. При запорах корисно їсти огірки, капусту, буряк, сушені сливи, виноград, пити свіжі плодові соки.
Овочі та фрукти корисні й при захворюваннях печінки та жовчного міхура (за винятком кислих, які можуть викликати спазм мускулатури жовчного міхура та призвести до посилення болю). Тим, хто має хвору печінку, слід утримуватися від вживання рослин, багатих на щавлеву кислоту (щавель, шпинат), на ефірні олії (цибуля, часник, редька) — вони викликають подразнення клітин печінки. Але такі рослини, як корінь петрушки, зелень кропу, полин, корінь любистку в цьому випадку будуть надзвичайно потрібними.
При захворюваннях на нирки особливо корисними є рослини, що містять велику кількість цукрів, а також такі як кмин, аніс, зелень петрушки.

Завдяки фітонцидам — антимікробним речовинам, що діють як антибіотики, більшість овочів вживають як протизапальний та протигрипозний засіб. Особливо багаті на фітонциди цибуля, часник та хрін.
Фрукти та ягоди широко використовують при складанні дієтичних раціонів для лікування хвороб внутрішніх органів.
Так, наприклад, при серцево-судинних захворюваннях (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарду, недостатність кровообігу) використання ягід та фруктів є особливо корисним. Вони, як носії лужних валентностей, сприяють виліковуванню ацидозу, що розвивається при недостатньому кровообігу, а також виводять продукти обміну, що накопичуються в організмі. Ягоди та фрукти містять мало солей натрію, але вони багаті на солі калію, що позитивно впливає на водно-солевий обмін хворих на серце.Все вищезазначене переконливо свідчить про необхідність щоденного використання в харчовому раціоні кожної людини фруктів, овочів та ягід, що сприятиме профілактиці та лікуванню багатьох захворювань, зміцненню та збереженню здоров'я, підтриманню бадьорості та гарному зовнішньому вигляду.Вітамін А
Вітамін А покращує зір, і сприяє зростанню кісток і розвитку зубів. Він також допомагає підтримувати шкіру та волосся в здоровому стані. Ми також потребуємо вітаміну А для відтворення клітки та певних гормонів. Дослідження також підтвердили, що вітамін А це - ефективний профілактичний засіб проти кору.
Джерела вітаміну А у фруктах: абрикоса, авокадо, ожина, диня, ківі, манго, апельсини, персики, кавун.
Джерела вітаміну А в овочах: спаржа, брокколі, морква , капуста , горох, помідори,гарбуз, шпинат, часник . 
Вітамін B1 (Тіамін)
Вітамін B регулює обмін амінокислот і вуглеводів. Так само він необхідний для здорового функціонування серця, нервової системи та м'язів.
Джерела вітаміну В1 у фруктах: кавун, авокадо.
Джерела вітаміну В1 в овочах: горох, буряк . 
Вітамін B2 (Рибофлавін)
Як вітамін B1, B2 також регулює обмін білків, жирів і вуглеводів. Він допомагає утворенню червоної кров'яної клітки та важливий для зростання організму.
Джерела вітаміну В2 у фруктах: ківі, авокадо.
Вітамін B3 (Niacin)
Цей специфічний вітамін регулює обмін амінокислот і вуглеводів, і сприяє в налагодженні здорової травної системи.
Джерела вітаміну В3 у фруктах: банани, диня, ківі, персики, кавун.
Джерела вітаміну В3 в овочах: артишок, спаржа, помідори, авокадо, капуста брокколі, морква , зелений перець, капуста, гриби, горох, картопля . 
Вітамін B5 (Пантотенічсека Кислота)
Вітамін B5 допомагає організму виробляти холестерин, він так само допомагає у виробництві певних гормонів. Ми також потребуємо вітаміну В5 для ефективного метаболізму їжі.
Джерела вітаміну В5 у фруктах: банани, авокадо, апельсини.
Джерела вітаміну В5 в овочах: артишок, капуста брокколі, морква , цвітна капуста , гриби. 
Вітамін B6 (Pryidoxina)
Цей специфічний вітамін допомагає нашому організму виробляти антитіла в наших імунних системах, так само він допомагає у виробництві червоної кров'яної клітки.
Джерела вітаміну В6 у фруктах: банани, авокадо, кавун.
Джерела вітаміну В6 в овочах:морква , горох, картопля . 
Вітамін B9 (Фолат / Фолієвая Кислота)
Фолат(Вітамін В9) допомагає нашому організму виробляти червоні кров'яні клітки та сприяє розвитку розумових здібностей. Цей вітамін є істотним компонентом у формуванні та створенні ДНК. Цей специфічний вітамін особливо важливий для жінок, які хочуть завагітніти та для вагітних (особливо на ранніх термінах вагітності). Фолієвая кислота скорочує ризик нервових дефектів труби в ембріонах, і сприяє здоровому зростанню клітки.
Джерела вітаміну В9 у фруктах: банани, ожина, диня, ківі, авокадо, апельсини, суниця, груша .
Джерела вітаміну В9 в овочах: артишок, помідори, спаржа, капуста брокколі, морква, зелений перець, капуста , цибуля , горох. 
Вітамін C
Вітамін C діє як антиокислювач і допомагає захищати клітки тіла від потенційно руйнівних ефектів вільних радикалів, які можуть внести свій вклад до розвитку рака та серцево-судинної хвороби. Він також допомагає виробляти колаген, який є важливим для підтримки здорової структури шкіри та кісток. Вітамін С покращує засвоєння заліза в травному тракті.
Джерела вітаміну С у фруктах:яблука , банани, ожина, диня, виноград, ківі, авокадо, лимон, апельсин, персик, суниця, помело , кавун.
Джерела вітаміну С в овочах: артишок, помідор, буряк , спаржа, капуста брокколі, морква, цвітна капуста, огірок, зелений перець, капуста, гриби, цибуля ріпчата , горох, картопля , шпинат. 
Вітамін D
Вітамін D допомагає нашому організму засвоювати магній та кальцій, останній, особливо істотний для міцних зубів і кісток.
Джерела вітаміну D в овочах: гриби. 
Вітамін Е
Як вітамін C, вітамін Е захищає клітки від пошкодження, уповільнюючи окислення ліпідів і формування вільних радикалів. Він також важливий для формування червоних кров'яних кліток, ефективний при уповільненні старіння шкіри. Вітамін E сприяє засвоєнню вітаміну А.
Джерела вітаміну Е у фруктах:яблуко , банани, ожина, ківі. 
Вітамін K
Вітамін K допомагає організму створювати безліч різних білків, включаючи той, який допомагає згортанню крові, та білки які сприяють зміцненню кісток. Вітамін К також допомагає регулювати рівень кальцію в крові.
Джерела вітаміну К в овочах: спаржа, часник , капуста брокколі, капуста, шпинат.

СТРАХ

Коли людина починає вчитися, вона ніколи не має чіткого уявлення про перешкоди. Її мета розпливчаста та ілюзорна;її спрямованість нестійка. Вона чекає винагороди,якої ніколи не отримає,тому що ще не підозрює про майбутні випробування.

Поступово вона починає вчитися-спочатку помилку,потім все успішніше. І незабаром вона розгублюється. Те,про що вона дізнається,ніколи не співпадає з тим,що вона собі малювала. Навчання виявляється завжди не тим,чого від нього очікують. Кожен крок-це нове завдання,і страх,який людина відчуває,росте безжально і неухильно. Її мета виявляється полем битви.

І таким чином,перед нею з”являється її перший одвічний ворог: Страх!Жахливий ворог,підступний і невблаганний. Він таїться за кожним поворотом і вичікуючи. І якщо людина,здригнувшись перед його присутністю,тікатиме,її ворог покладе кінець її пошукам.

Що ж з цією людиною відбувається?

-         Нічого особливого,окрім хіба того,що вона ніколи не стане людиною знання. Вона може стати пустомелею або нешкідливим наляканим чоловіком;але в будь-якому разі вона буде переможеною. Перший ворог поставив її на місце.

-         А що потрібно робити,щоб здолати страх?

  Відповідь дуже проста:не тікати. Людина повинна перемогти свій страх всупереч йому зробити наступний крок в навчанні,і ще крок,і,проте,не повинна зупинятися. Такий закон. І настане день,коли її перший ворог відступить. Людина відчує впевненість у собі. Її спрямованість міцнішає. Навчання більше не буде завданням,що лякає. Коли прийде цей щасливий день,людина може сказати,не вагаючись,що перемогла свого одвічного ворога.

   

К.Кастанеда. Учення дона Хуана

ДЕМОТИВАТОР

Мистецтво перемагати

Мистецтво перемагати – це мистецтво удару твердого по порожньому. Як каменем по яйцю. Повна гарантія успіху.





Кращий спосіб виграти війну – взагалі її не вести.

Кращий спосіб знищити ворога – це зробити його другом.

Тверде об тверде – лише іскри сиплються. Обидві сторони зазнають великих втрат. Кривавий варіант роззброєння.

Вдарити твердим по порожньому – ось істинне мистецтво. Не намагатись бути сильнішим ворога, а знаходити, де ворог слабкіший за вас.

Нехай у нього сто тисяч воїнів, а у мене сто. Але нехай мої сто оточать його десять і переможуть. Перемога мене посилить, а його ослабить. Справа не в тому, щоб мати чисельнішу і сильнішу армію, а в мистецтві бути сильнішим супротивника в потрібний момент і в потрібному місці.

Нехай проти мене висувають п’ять обвинувачень, а не одне. Я виберу найслабкіше з п’яти і його спростую. Тим самим поставлю під сумнів і решту чотири.

Розбивши найслабкіший з аргументів, позбавившись найслабкішого противника, ми посилюємо свої позиції, наближаємо себе до перемоги. Спочатку атакують найслабшого.

Будь-яка перемога має бути порівняно легкою, інакше це може бути “піррова перемога”, яка рівнозначна поразці. Для цього досвідчений у військовій справі спочатку бере плуг, і лише потім – зброю. Забезпечує міцний тил і достатні запаси. Ухиляється від поєдинку, доки сил недостатньо.

Поки ворог живий – не пізно показати йому Шлях. Шлях завжди веде до добра. Той, хто має свій Шлях, не може бути ворогом. Шляхи не перетинаються.

Якщо не вдається показати Шлях і зробити противника другом, слід зруйнувати його плани. Змінити його уявлення про можливі наслідки війни, щоб він відмовився від самої думки про неї.

Якщо не вдається зруйнувати наміри противника, потрібно зруйнувати його союзи. Побачивши, що союзники покидають його, що він помилився, ваш ворог якщо і не відмовиться від наміру, то відкладе його виконання до прояснення ситуації.

Якщо війна неминуча, то потрібно перенести турботу на армію противника. Той, хто володіє мистецтвом перемагати, любить свого ворога і турбується про нього.

(http://sd.org.ua/news.php?id=15338)

Freeboll

Freeboll- вільний м"ячі. У ній можна використовувати як кидкову,так і елементи рукопашного бою. Кількість гравців необмежена. До гри з  freeboll допускаються спортсмени, які пройшли спеціальну підготовку з техніки падіння та володіння рукопашним боєм. Гра досить цікава і захоплююча.

Чим шкідливі енергетичні напої

 У європейських нічних клубах коктейль з енергетичного напою RedBull з горілкою належить до фаворитів. Молоді люди особливо цінують комбінацію з алкоголю і збудливого енергетика - так можна всю ніч залишатися під кайфом і при цьому невтомно танцювати.
Федеральний інститут оцінки ризику в Німеччині застерігає, як повідомляє «Шпігель», що змішані з алкоголем енергетичні напої, можуть бути дуже небезпечними для здоров'я. Перш за все, призвести до порушень ритму серця, судомних припадків і відмови нирок. Вже зафіксовано декілька смертельних випадків. Одна людина померла до прибуття лікарів швидкої допомоги, після того, як випила такий коктейль. Інший 18-річний хлопець для концентрації уваги при підготовці до здачі іспиту на водійські права, протягом декількох днів випив велику кількість банок з RedBull. У наслідок набряку мозку і легенів у нього наступив колапс.
За повідомленням німецьких журналістів, токсикологічні центри у ФРН мають в своєму розпорядженні інформацію про небажані побічні дії таких напоїв. Проте, необхідно сказати, що до цих пір ще невияснено, якими причинами може бути викликаний фізична шкода здоров'ю і чи дійсно енергетичні напої є причиною летальних результатів.
У рекомендації призначеною для уряду, Федеральний інститут оцінки риски радить не змішувати енергетичні напої з алкоголем, а також утриматися від активного заняття спортом після його вживання. Дітям і вагітним жінкам зовсім слід відмовлятися від вживання енергетичних напоїв. Лідер продажів - RedBull рекламується як продукт, який «заряджає енергією».
Парламентський державний секретар в Міністерстві захисту прав споживачів Улла Хайнен закликала до діалогу між виробниками напоїв і Федеральним інститутом оцінки ризику: «Я чекаю, що виробники перевірять свою продукцію і вкажуть на можливі небезпеки».
Про можливий ризик від вживання енергетичних напоїв, таких як «Ред Бул», велися дискусії ще до впровадження їх на ринок. У деяких країнах виробники зобов'язані писати на банках попередження про можливу шкоду від вживання енергетиків. Через вміст в напої кислоти аміносульфону таурину, у Франції його навіть класифікували як медикамент.

Психологічні аспекти у тренуваннях

                                    Психологічні аспекти у тренуваннях

На сучасному етапі розвитку теоретичних спортивних дисциплін питання психології спорту загалом та кожного виду зокрема не втрачають своєї актуальності. Саме психічні якості спортсмена стають вирішальними при однаковому рівні фізичної підготовленості суперників. Для кожного виду спорту актуальними є свої засоби та методи психологічної підготовки. У неспортивних ВНЗ, окрім застосування таких засобів та методів психологічної підготовки з кожного окремого виду спорту, не менш важливими є позатренувальні фактори, які, зважаючи на специфіку факультативності виду спорту у ВНЗ, відіграють не меншу роль у формуванні психічних якостей спортсменів-студентів.

Карате-до, як вид бойового мистецтва, на відміну від спортивних видів єдиноборств, наприклад, таких як боротьба, бокс, рукопашний бій (який, по суті, є не системою, а сурогатом), стоїть окремо у плані психології. У каратиста за допомогою спеціальних вправ виробляються уміння: викликати у себе вегето-судинну реакцію (тепло та легкість в руках і ногах і т.д.), навіювати собі почуття спокою і впевненості, контролювати дії свої та суперника, виконувати рухи під своїм постійним контролем протягом усієї траєкторії, спортсмени вчаться самоконтролю і самокорекції, розвивають швидкість простої та складної рухових реакцій, розвивають швидкість одинарних та складних рухів (мають кілька складових), збільшують частоту рухів. На заняттях багато уваги приділяється вдосконаленню моторного компоненту простої реакції, скороченню часу складної реакції і реакції вибору. Якщо за даними більшості зарубіжних та вітчизняних авторів, наприклад, боксерів умовно поділяють на силовиків, темповиків, ігровиків, нокаутерів і універсалів, то у карате-до такого немає.

Карате-до, як один із видів бойових мистецтв (а не як вид спорту) має свої психологічні особливості і виробляє специфічні психічні якості у учнів, якими вони можуть користуватися не лише у поєдинках на татамі чи рингу, але й у повсякденному житті. У карате-до особлива увага приділяється виробленню спокою і холоднокровності, відсутності агресії, терпимості до болю і байдужості до прояву агресивності противника, як би він це не виявляв.

Рівень розвитку специфічних психічних процесів у більшості визначається успіхом розвитку природних задатків спортсмена, які удосконалюються у процесі спеціальних вправ.

Психофізичні характеристики бійця формуються цілеспрямованою та інтенсивною роботою над тілом. Умови жорсткої дисципліни, самодисципліни, та великі фізичні навантаження передбачають руйнування егоцентризму та розвивають твердість характеру, працелюбність і гуманність.

Психологічна підготовленість каратиста визначається по-перше, ступенем розвитку спеціалізованого сприймання: відчуттям дистанції і часу удару, орієнтуванням у ситуації, швидкістю реакції, умінням передбачати дії суперника, тактичним мислення, увагою і, по-друге, психологічним станом спортсмена.

Усе вище перераховане вкладене у вислів, сформульований засновником стилю Шотокан Гічіном Фунакоші: „В карате не нападають першим, в карате б‘ють першим”. Тобто контрудар повинен випередити атаку, зупиняючи агресію – що пояснює необхідність очікування першого удару суперника. Тобто, при усвідомленні неминучої агресії з боку супротивника, каратист повинен першим нанести удар, – відчуття цього моменту є результатом багаторічних самовідданих тренувань.

Психічна стійкість – це якість спортсмена, яка дозволяє зберігати у важких умовах тренувань і змагань позитивний емоційний стан, необхідну працездатність та психічні якості, не звертаючи увагу на вплив факторів, що викликають негативні емоції і психічну напругу.

Головне завдання тренера карате-до – це розвиток у студентів, які вивчають це мистецтво, цілеспрямованості, що є невід’ємною частиною психологічної підготовки каратистів. Її можна виховувати при умові, що спортсмен сам виявляє інтерес до карате-до як до мистецтва, і особисту зацікавленість до спортивних досягнень. Тренер зобов’язаний вивчати темперамент кожного студента та разом із ним розбирати усі позитивні та негативні сторони його підготовки. Хоча слід зазначити, що один і той же студент-спортсмен у процесі спортивної діяльності може виявляти психічні якості, відмінні від тих, які він виявляє у повсякденному житті. Тренер повинен систематично, цілеспрямовано керувати психологічною підготовкою спортсменів, послідовно виховувати у них уміння контролювати себе, застосовувати індивідуально значимі методи саморегуляції психічного стану, вводити в особливий психічний стан, у якому найбільш повно реалізуються фізичні та технічні можливості. Потрібно постійно виробляти у каратистів уміння стійко переносити на тренування та змаганнях больові відчуття, переборювати неприємні відчуття, які виявляються при максимальних навантаженнях і втомі.

В психологічній підготовці студентів-спортсменів велике значення має також відношення сім’ї, товаришів, знайомих. Тут не треба забувати, що середовище студентів може відігравати як позитивну, так і негативну роль. Мова, зокрема, йде про такі випадки коли вплив середовища доводять студента до певного перенапруженого стану, виводять його із рівноваги, коли запал у заняттях переходить нормальні межі (періоди складання іспитів, конференції тощо – специфіка неспортивних ВНЗ ).

Для реалізації усіх своїх можливостей у заняттях карате-до студенти-спортсмени повинні:

· діяти у різноманітних умовах, не піддаючись навіяному впливу інших людей, успіху чи невдачі;

· виконувати необхідні рухи і дії з високим ступенем точності, щоб звести до мінімуму кількість помилок;

· швидко і правильно оцінювати обставини, приймати рішення і без вагань здійснювати їх;

· самостійно регулювати стан нервово-психічного напруження.

Доcягти усього цього можна лише завдяки відповідній психологічній підготовці. Таким чином, метою психологічної підготовки каратистів є формування такого психічного стану, при якому вони можуть:

· у повній мірі використати свою загальну та спеціальну підготовленість для досягнення максимально можливого результату;

· протистояти передзмагальним та змагальним факторам, які негативно впливають і викликають розбалансованість функцій.

У психологічній підготовці студентів у заняттях карате-до доцільно виділити два аспекти:

1. Завдання та засоби загальної психологічної підготовки;

2. Завдання та засоби спеціальної психологічної підготовки до кожного окремого заходу.

Загальна психологічна підготовка скерована на розвиток та вдосконалення психічних якостей та умінь, які необхідні студенту-спортсмену загалом. Її головне завдання – навчити студента користуватися найбільш універсальними прийомами і методами, які забезпечують психічну готовність до діяльності у незвичайних (екстремальних) умовах.

До таких прийомів та методів належать:

– оволодіння способами саморегуляції емоційних станів, рівня активності, концентрації і розподілу уваги;

– оволодіння прийомами мобілізації себе для прояву максимальних вольових і фізичних зусиль;

– вправи у використанні цих способів і прийомів.

Спеціальна психологічна підготовка скерована на формування у студента психічної готовності до змагань, поєдинку тощо. Її ціль у тому, щоби перед змаганнями , поєдинком і у ході його спортсмен знаходився у психічному стані, яке забезпечить ефективність і надійність саморегуляції поведінки і дій.

Суттєвими факторами цього стану є установка на досягнення успіху (перемоги) і певний рівень емоційного збудження, яке сприяє, з одного боку, прояву необхідної рухової і вольової активності, а з іншого – точності і надійності управління цією активністю.

Головними завданнями психологічної підготовки в карате-до студентів-спортсменів до конкретного заходу можна вважати: визначення цілей, створення установки на досягнення цих цілей, формування впевненості у високій ймовірності такого досягнення.


Стаття написана спільно із старшим викладачем кафедри фізичного виховання ЛНУ ім. І.Франка, майстром спорту міжнародного класу, заслуженим тренером України з Шотокан карате-до Яремчуком Ю. Я.